ПІБ: Ковенько Богдан Сергійович
Стать: Чоловіча
Мати: Ковенько Оксана Петрівна
Батько: Ковенько Сергій Михайлович
Дата народження: 17 січня 1996 року
Вік: 28 років
Місце народження: м. Черкаси, Україна
Місце проживання: м. Рівне, Україна
Захоплення: Фотографія, історія України, тактичні ігри, подорожі, автомобілі
Відмітні знаки:Невеликий шрам на лівій брові, татуювання тризуба на лівому плечі, карі очі, постава військового
Скарга
Стать: Чоловіча
Мати: Ковенько Оксана Петрівна
Батько: Ковенько Сергій Михайлович
Дата народження: 17 січня 1996 року
Вік: 28 років
Місце народження: м. Черкаси, Україна
Місце проживання: м. Рівне, Україна
Захоплення: Фотографія, історія України, тактичні ігри, подорожі, автомобілі
Відмітні знаки:Невеликий шрам на лівій брові, татуювання тризуба на лівому плечі, карі очі, постава військового
I. Дитинство, яке загартовує
Богдан народився в родині вчительки та військового. Його дитинство минало на перетині двох світів — строгого батьківського порядку і м’якої, емоційної любові матері. Виховання у родині не було суворим, але мало чіткі межі: чесність, відповідальність і самоповага — три головні принципи, яким вчив Богдана батько. Від матері ж він успадкував допитливість, емпатію та глибоку любов до української культури.
Вже у п’ятирічному віці він виявив неабияку цікавість до зброї, техніки й тактики. Часто розбирав старі годинники, машинки, намагаючись зрозуміти, як вони працюють. Одночасно з цим він зберігав любов до книги — особливо до історичних романів та біографій визначних українців.
II. Підлітковий період: Формування характеру
Шкільні роки стали періодом випробувань для Богдана. Його відрізняли від однолітків глибокі думки та внутрішній спокій. Часто він тримався осторонь гучних компаній, не прагнув уваги, але завжди проявляв себе, коли ситуація цього вимагала. Вже в 9 класі він очолював учнівське самоврядування, і навіть влаштовував благодійні акції для ветеранів війни.
У той же час з’явилися й перші труднощі — конфлікти з однолітками, які не завжди розуміли його погляди. Один випадок сильно вплинув на нього: на шкільному заході один із учнів публічно висміяв його за його ідеї щодо розвитку молодіжного патріотизму. Богдан витримав образу, але з того моменту навчився ще краще стримувати емоції та перетворювати біль на мотивацію.
III. Дорослішання: Шлях, який обираєш сам
Після школи Богдан вступив до Львівської політехніки на спеціальність "Безпека держави". Саме у Львові він почав повністю відкривати свій потенціал. Брав участь у молодіжних військово-патріотичних організаціях, займався волонтерством, а згодом проходив стажування в Нацгвардії.
Проте не все було ідеально. На другому курсі Богдан втратив батька — той загинув під час військових навчань. Цей удар міг зламати будь-кого, але Богдан знову витримав. Втрата зробила його ще сильнішим і рішучішим. Він присягнувся собі, що буде гідним носієм батькового імені.
Саме в ті роки він почав активно займатися фотографією — як способом зупинити мить і зафіксувати правду. Особливо багато знімав українські Карпати, військові навчання, буденність простих людей. У кожному кадрі — частинка його світогляду: чесність, відкритість, внутрішня сила.
IV. Становлення особистості: Людина з принципами
Після закінчення університету Богдан мав багато можливостей: робота в силових структурах, політиці, навіть журналістиці. Але він вибрав тихий, але потужний шлях — допомагати суспільству зсередини. Він став інструктором із тактичної підготовки для молоді, відкривши невеликий центр, де навчав азам самозахисту, медицини, орієнтування та психологічної підготовки.
Його поважали, але він не прагнув слави. Богдан ніколи не використовував свою силу чи знання для тиску. Його головний принцип: "Справжня сила — у здатності захищати, а не атакувати".
V. Внутрішній світ: страхи, слабкості, сильні сторони
Богдан — людина дії, але він не позбавлений страхів. Найбільший його страх — втратити тих, кого любить, і не встигнути сказати їм головного. Також він боїться втратити контроль над собою — адже його внутрішній світ глибокий, часом болючий, і вимагає постійного самоконтролю.
Його сильні сторони: аналітичний розум, внутрішня дисципліна, здатність до самопожертви. Богдан рідко дозволяє собі слабкість, але у глибоких розмовах може відкрити душу. Він не ідеальний — іноді буває надто вимогливим до себе та інших, часом ізолюється від світу, коли щось іде не за планом.
Проте саме ці риси роблять його реальним. Людиною, яка не зламалася. Людиною, яка обрала честь, а не вигоду. Людиною, яка завжди залишається собою — у світлі та в темряві
VI. Що було далі?
Зараз Богдан мешкає у Рівному, продовжує розвивати свій центр, мріє про створення освітнього хабу для молоді з усієї України. Він не женеться за грошима, але живе гідно, завдяки своїй праці. Часом у його житті з’являються нові люди, нові виклики. Але він не боїться невідомого — бо не раз дивився в очі страху й перемагав.
Хто він сьогодні? Людина, яка може стати другом, наставником або захисником. Людина, яка не боїться відповідальності. І, можливо, саме він — та сила, яка змінює світ навколо себе без зайвих слів. Тихо. Впевнено. Справжньо.
Богдан народився в родині вчительки та військового. Його дитинство минало на перетині двох світів — строгого батьківського порядку і м’якої, емоційної любові матері. Виховання у родині не було суворим, але мало чіткі межі: чесність, відповідальність і самоповага — три головні принципи, яким вчив Богдана батько. Від матері ж він успадкував допитливість, емпатію та глибоку любов до української культури.
Вже у п’ятирічному віці він виявив неабияку цікавість до зброї, техніки й тактики. Часто розбирав старі годинники, машинки, намагаючись зрозуміти, як вони працюють. Одночасно з цим він зберігав любов до книги — особливо до історичних романів та біографій визначних українців.
II. Підлітковий період: Формування характеру
Шкільні роки стали періодом випробувань для Богдана. Його відрізняли від однолітків глибокі думки та внутрішній спокій. Часто він тримався осторонь гучних компаній, не прагнув уваги, але завжди проявляв себе, коли ситуація цього вимагала. Вже в 9 класі він очолював учнівське самоврядування, і навіть влаштовував благодійні акції для ветеранів війни.
У той же час з’явилися й перші труднощі — конфлікти з однолітками, які не завжди розуміли його погляди. Один випадок сильно вплинув на нього: на шкільному заході один із учнів публічно висміяв його за його ідеї щодо розвитку молодіжного патріотизму. Богдан витримав образу, але з того моменту навчився ще краще стримувати емоції та перетворювати біль на мотивацію.
III. Дорослішання: Шлях, який обираєш сам
Після школи Богдан вступив до Львівської політехніки на спеціальність "Безпека держави". Саме у Львові він почав повністю відкривати свій потенціал. Брав участь у молодіжних військово-патріотичних організаціях, займався волонтерством, а згодом проходив стажування в Нацгвардії.
Проте не все було ідеально. На другому курсі Богдан втратив батька — той загинув під час військових навчань. Цей удар міг зламати будь-кого, але Богдан знову витримав. Втрата зробила його ще сильнішим і рішучішим. Він присягнувся собі, що буде гідним носієм батькового імені.
Саме в ті роки він почав активно займатися фотографією — як способом зупинити мить і зафіксувати правду. Особливо багато знімав українські Карпати, військові навчання, буденність простих людей. У кожному кадрі — частинка його світогляду: чесність, відкритість, внутрішня сила.
IV. Становлення особистості: Людина з принципами
Після закінчення університету Богдан мав багато можливостей: робота в силових структурах, політиці, навіть журналістиці. Але він вибрав тихий, але потужний шлях — допомагати суспільству зсередини. Він став інструктором із тактичної підготовки для молоді, відкривши невеликий центр, де навчав азам самозахисту, медицини, орієнтування та психологічної підготовки.
Його поважали, але він не прагнув слави. Богдан ніколи не використовував свою силу чи знання для тиску. Його головний принцип: "Справжня сила — у здатності захищати, а не атакувати".
V. Внутрішній світ: страхи, слабкості, сильні сторони
Богдан — людина дії, але він не позбавлений страхів. Найбільший його страх — втратити тих, кого любить, і не встигнути сказати їм головного. Також він боїться втратити контроль над собою — адже його внутрішній світ глибокий, часом болючий, і вимагає постійного самоконтролю.
Його сильні сторони: аналітичний розум, внутрішня дисципліна, здатність до самопожертви. Богдан рідко дозволяє собі слабкість, але у глибоких розмовах може відкрити душу. Він не ідеальний — іноді буває надто вимогливим до себе та інших, часом ізолюється від світу, коли щось іде не за планом.
Проте саме ці риси роблять його реальним. Людиною, яка не зламалася. Людиною, яка обрала честь, а не вигоду. Людиною, яка завжди залишається собою — у світлі та в темряві
VI. Що було далі?
Зараз Богдан мешкає у Рівному, продовжує розвивати свій центр, мріє про створення освітнього хабу для молоді з усієї України. Він не женеться за грошима, але живе гідно, завдяки своїй праці. Часом у його житті з’являються нові люди, нові виклики. Але він не боїться невідомого — бо не раз дивився в очі страху й перемагав.
Хто він сьогодні? Людина, яка може стати другом, наставником або захисником. Людина, яка не боїться відповідальності. І, можливо, саме він — та сила, яка змінює світ навколо себе без зайвих слів. Тихо. Впевнено. Справжньо.
Скарга